Колись на урочисті події в садочку чи школі дівчаткам зав’язували великі білі банти. Тепер, кажуть, цього замало. Діти хочуть не білого, а яскравого, різноколірного, зі стрічками і намистинками і навіть з кабошонами, де намальовані герої улюблених мультфільмів. Саме такі дівчачі прикраси виготовляє Світлана Зборщик з с. Олеша Тлумацького району. Це і захоплення, і додатковий прибуток для багатодітної родини. Світлана стала учасницею проекту соціального кооперативу «Файні ябка» «Від ремесла до визнання».

Ми познайомилися в Обертині на фестивалі весільних традицій «Гойра, вісіллє!». Струнка жінка у джинсах і футболці, але з намистом на шиї, з сучасною стрижкою і сонцезахисними окулярами на голові стояла біля столика з численними дівчачими прикрасами для волосся. Могла би бути і в народному строї, теж гарно виглядала б, та чи легко вистояти в нім під сонцем цілий день? Від сонця вона намагалася оберігати і виготовлені власними руками вироби, час від часи, коли небагато людей, прикриваючи їх полотнинкою.

– Все це ручна робота, – перше, що сказала, знайомлячи нас, керівник громадської організації «Творче об’єднання «Тлумацька палітра» Світлана Буценко. – У жінки золоті руки. Це наше відкриття, адже завдяки проекту «Від ремесла до визнання» насамперед хочемо знаходити і популяризувати ще невідомих народних майстрів і умільців.

Світлана Зборщик ще не вважає себе великим майстром. Це як у популярному колись фільмі про Попелюшку: я не чарівник, я лише вчуся.

– Виготовленням таких прикрас займаюся рік, – майстриня знімає полотно, яким вироби ховала від сонця.

Очі розбігаються від яскравого різномаїття. Тут бантики, віночки, заколки, шпильки, гумки, обручі. Одні у вигляді брошки, інші – квітів чи соняшників, ще інші – метеликів. Зі стрічками, намистинками, камінцями, картинками…

– Хто ви за фахом? Де цьому вчилися?

За фахом я мама в декреті, – напівжартома каже Світлана.

Мама трьох дітей – це вже майже як професія. Два хлопчики і дівчинка. Саме з доньки, якій зараз 10 років, почалося її захоплення виготовленням прикрас для волосся.

Треба було зробити корону дитині у школу на виступ. Так і почалося: одна стрічка, друга, один бантик, другий… Першим був звичайний бантик за шаблоном. Поступово-поступово і дійшла до цього всякого. Починала з атласної стрічки, потім перейшла на репсову, бо вона практична для малих дітей, не має затяжок.

Скільки по часу потрібно на одну прикрасу?

Мені на один бантик, ще щоб придумати, яким він має бути, треба 15 хвилин. А для початківця, звичайно, часу треба значно більше.

Таке захоплення не є надто дорогим?

Я можу сказати, вигідно, якщо є збут, – зізнається майстриня. – А якщо нема збуту, то для себе хіба робити в малих масштабах. Але коли продала один бантик, другий, третій – входиш в азарт.

– Дорогі ці вироби?

– Ціну вираховуємо, виходячи з платоспроможності клієнтів. Звичайно, враховуються і затрати. Є навіть своя формула: витрати на матеріали множаться на три, якщо гарний вигляд, із включенням фантазії – це теж враховується. В середньому пара 70-90 гривень, може бути і 100-150. Можна і на замовлення робити.

Де продаєте?

Виходжу на ринок зі столиком, група у вайбері. І все.

А інтернет, соцмережі?

Це ще не практикую. Бо я вважаю себе новачком у цій справі. Нижчий рівень з тих вищих, що можна творити, робити красу.

Світлана Зборщик про кожну зі своїх робіт може розповідати детально. Пояснює, що є окремі прикраси для менших дівчаток і для старших. Є на будень і на свято. Вони відрізняються від фабричних, штампованих масово, не лише своєю індивідуальністю і неповторністю, а й тим, що кожний виріб несе в собі добру енергетику від майстрині.

За словами Світлани Буценко, громадська організація «Тлумацька палітра» залучає майстрів до виставок і ярмарків – Свято неба, фестиваль весільних традицій «Гойра, вісіллє!», у вересні планують взяти участь у фестивалі «Галицьке лицарство». А ще допомагатимуть налагодити інтернет-продаж такої продукції місцевих майстрів.

Галина Добош.

Тлумацький р-н.

(газета «Західний кур’єр», червень 2019 року)

 

Категорії: Публікації