На міжнародну конференцію «Велика війна: у військових негараздах, але в єдиному європейському просторі» до Івано-Франківська приїхали науковці, краєзнавці, громадські активісти з Польщі, Словаччини, Угорщини, різних областей України. Ця конференція стала своєрідним підсумком десяти місяців реалізації проекту «Велика війна: поховання та історична пам’ять», який виконують «Польська гуманітарна команда», «Асоціація студентів та молоді в Каллошем’єн» (Угорщина), «Фонд громади Бардейов» (Словаччина), громадські організації з Івано-Франківська «Поступовий гурт франківців» та «Угорський культурно-освітній центр», комунальне підприємство «Пам’ять» за підтримки Міжнародного Вишеградського Фонду.

Встановлення прізвищ загиблих у Першій світовій війні, впорядкування військових поховань, збір інформації про військові меморіали – це складові проекту, в рамках якого створено сайт, де є онлайн-карта військових поховань і мартиролог з іменами 2,5 тисяч загиблих, зроблена карта меморіальних місць Карпатського регіону, де проходили основні бої, встановлюються інформаційні стенди на цвинтарях. Після закінчення проекту сайт працюватиме і доповнюватиметься, цим займатиметься комунальне підприємство обласної ради з питань пошуку та перепоховання жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів «Пам’ять».

«Пам’ять про Велику війну не може бути нічийною», – так сказав координатор проекту, доктор історичних наук, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Сергій Адамович. Тому дослідники в архівах, посилання на які дали закордонні партнери, шукали прізвища загиблих, волонтери впорядковували занедбані цвинтарі.

У 1914-1918 роках війна прокотилася і нашим краєм. За даними австрійського, празького архівів можна ідентифікувати тих, хто загинув на Прикарпатті. З 50 тисяч переглянутих особових карток загиблих таких знайдено близько 800. Серед них українці і поляки, угорці і словаки, чехи і хорвати, німці і австрійці – більше десятка національностей. І така робота продовжуватиметься.

Географічно – бої були чи не в кожному районі. Та особливо важкі біля Станіслава і довколишніх сіл Павлівка (тодішнє Павелче), Угринів, Рибне, Ямниця, біля Коломиї, Галича, Долини, Калуша, Отинії, Делятина. Серед населених пунктів Тлумацького, Городенківського, Галицького районів, де біля Дністра проходили бої, найчастіше зустрічаються містечка Тлумач і Обертин, села Гарасимів, Братишів, Гавриляк, Жабокруки, Пужники, Палагичі, Живачів, Нижнів, Незвисько, Старий Мартинів, Вікторів, Суботів.

У 1914-1916 роках подих війни відчуло і невелике покутське містечко Обертин, яке тоді належало до Городенківського повіту. Коли на початку 1915 року фронт проходив по лінії Обертин-Снятин і австро-угорська піхота перейшла у наступ на Гарасимів і далі у напрямі Дністра, Обертин під час боїв зазнав руйнувань. У липні 1915 року в містечку були зосереджені великі сили австро-угорських військ, які готувалися до подальшого наступу. У 1916 році Обертин і ближні села знову стали ареною жорстоких боїв між австро-угорськими та російськими військами.

У 2012 році в урочищі Погиблиця було поставлено дерев’яний хрест австрійським і німецьким воїнам, що загинули на теренах Обертинщини. За переказами, тут поховано багато воїнів, що загинули в І і ІІ Світових війнах.

Коли нещодавно в Обертині проходили заходи з нагоди Дня пам’яті і примирення, депутат обласної ради Богдан Станіславський сказав: «Пам’ять, і молитва, і примирення – це те, що потребують від нас ті, що загинули за всі рокі. І нам завжди треба думати за примирення».

Складовою проекту «Велика війна: поховання та історична пам’ять» є меморіалізація військових поховань, яку проводить комунальне підприємство «Пам’ять». Це вивчення, відновлення, вшанування кладовищ і могил. Зокрема, впорядковано військовий цвинтар у Галичі, де поховано не менше півтисячі загиблих. В минулому році почистили територію від рослинності, поставили навколо цвинтаря огорожу і браму, на якій латиною напис «Pro Patria» (за Батьківщину), встановили меморіальну дошку з інформацією, що ж це за місце. Сюди приїжджають люди з різних країн, щоб поклонитися тим, хто загинув більше ста років тому.

Адже важливо віддати шану кожному, хто загинув, незалежно від національності і віросповідання. Вшановуючи мертвих, думаємо про мир сьогоднішній і майбутній.