У Чортовці при дитячому садку діє музей

 Першими, хто відкривав мистецьку програму фестивалю автентичного танцю сербен у с. Чортовець Городенківського району, були найменші жителі села – вихованці дитячого садка «Ромашка». Разом зі своїми батьками вони співали веснянки та показували великодні забави.

Саме з дитячого віку прищеплюється любов до свого села, до його традицій. У Чортовці такою унікальною традицією є виконання у час Великодніх свят сербену – танцю, який «ведуть» лише чоловіки і лише у цьому покутському селі. За ініціативи депутата обласної ради Богдана Станіславського відбувся духовно-мистецький фестиваль сербену, до організації якого долучилися соціальний кооператив «Файні ябка», творче об’єднання «Сербен» і громада села Чортовець.

– Таку унікальну традицію потрібно зберегти для наступних поколінь, – переконаний Богдан Станіславський. – Вона об’єднує покоління і громаду, вона дає наснагу усім – і місцевим жителям, і гостям села.

Шанувати свої традиції та історію маленьких дітей у Чортовці вчать ще з садочка. І не зовсім звично те, що при дитсадку «Ромашка» створено краєзнавчий музей. Це не якась маленька кімнатка, а п’ять тематичних залів і навіть в переходах між кімнатами зроблені невеличкі експозиції.

За словами завідувачки ясел-садка «Ромашка» Орести Гринюк, тут зібрані давні речі від сільських людей, які вони передали музею для зберігання.

Приміром, є багато образів – мальованих і вишитих, різьблених і на склі, куплених у великих містах, зроблених власними руками чи переданих з місцевої церкви.

Окремий зал дає уявлення про інтер’єр покутської хати: тут і піч, прикрашена вишивкою, заставлена казанками і глечиками, поряд ліжко з вишитими подушками, і навіть підвішена колиска. Зібрана велика колекція одягу, яка дає уявлення, що ж носили місцеві газди, чим прикрашали своє вбрання місцеві модниці. Вишивані сорочки і лейбочки, зимові кожушки, сардаки, перероблені зі старих шинелей – все це є в музеї, все це автентичне.

Одну стіну відвели під жіночі хустини, виклавши їх у формі своєрідного метелика. Такий собі міні-музей української хустки, що є своєрідним оберегом.

У залі історії села зібрані численні фотографії. Чи не найдавніша – за 1891 рік. Як чортовецькі люди працюють і відпочивають, як проводили свято врожаю і мистецькі акції, як вели сербен у різні часи – різні світлини зібрав місцевий краєзнавець Валерій Чорнописький, а Роман Калин дав гроші, щоб їх збільшити і ламінувати. Деякі з фотографій були виставлені біля Миколаївської церкви під час фестивалю сербену.

Особливою в музеї вважають кімнату Івана Борковського – земляка, відомого археолога, вченого зі світовим ім’ям, дослідника Празького граду. Він отримав світове визнання як першовідкривач «празької культури», засновник модерної чеської археології, ректор Українського вільного університету в Празі. Завдяки краєзнавцю Ярославу Левкуну, досліднику життя і творчості Івана Борковського, в музеї є автентичні речі родини Борковських – шафа, креденс, радіо, барельєф Шевченка, а також великий архів Дарії Децик, тети відомого вченого, яка була секретарем воїнів УПА. Будь-який солідний музей не відмовився б від таких експонатів.

Можливо, дещо менші, але не менш важливі експозиції – це куточок народознавства чи Небесної Сотні.

– Все це працює на виховання дітей, – зазначає депутат обласної ради Богдан Станіславський. – Тут для них починається знайомство з історією свого села і його традиціями. А це міцне коріння, яке триматиме їх у дорослому житті, живитиме силою і любов’ю до малої Батьківщини. Тут для них починається Україна.

.