У селі Чортовець Городенківського району велелюдно пройшов духовно-мистецький фестиваль автентичного великоднього танцю сербен. Розпочався він біля церкви Святителя Миколая ПЦУ, а завершився у церкві Пресвятої Трійці УГКЦ. Кілька годин селом лунали гаївки, веснянки, а чоловіки вели сербен – унікальний танець лише цього покутського села. І за всім цим спостерігали і жителі Чортовця, і вихідці з села, які приїхали на свято Воскресіння Христового до батьківських домівок, і численні гості, що спеціально завітали на фестиваль. Відбувся він за підтримки депутатів обласної ради Богдана Станіславського та Олега Токарчука, соціального кооперативу «Файні ябка», творчого об’єднання «Сербен» та громади села Чортовець.

Сербен у Чортовці водили завжди. А село дуже давнє, навіть певний час було містечком. Стверджують, що швидше за Львів воно мало королівський привілей чотири рази на рік проводити ярмарки, а Станіслава тоді ще не було.

Звідки пішов оцей танець, легенд чимало. Хоча тут не кажуть «танцювати», лише «водити сербен» (на підписах під старими фотографіями – «сербин»).

– Сербен – це войовничий, ритуальний, оборонний танець, який свідчить про наші давні традиції і є підтвердженням легенди про спляче військо, яке наче охороняє село, завдяки чому воно не було стерте з лиця землі і вистояло перед кочівниками в давні часи, перед ворогами під час різних воєн в пізніші часи, – зазначила науковець, джерелознавець Любов Соловка, яка разом з Богданом Купчинським, Михайлом Кучіркою і Валерієм Чорнопиським є автором фундаментального видання «Град над Сагою: літопис села Чортовець». – Коли танцюристи виходили з топірцями, вони демонстрували готовність боронити рідний край, захищати своїх жінок і дітей від ворогів.

Сербен у Чортовці водили завжди. Ні зміни влади на цю традицію не впливали, ні атеїстичні заборони. Це підтверджують фотографії, яким по 40 і більше років. А у гімні села є такі слова:

Тут народилося сербена диво,

Вільні, щасливі люди тут живуть,

Працюють дружно і у майбутнє

Рідний Чортовець впевнено ведуть.

Саме гімн села у виконанні церковного хору церкви Святителя Миколая розпочав фестиваль сербену після того, як під великодні дзвони прозвучали слова «Христос Воскрес! Воскресла Україна!».

Благословив дійство єпископ Коломийський і Косівський ПЦУ Юліан. А що припало воно на Поливаний понеділок, то щедро покропив усіх свяченою водою – на радість дітям, на сподівання усіх, що рік буде мирним і щедрим.

Саме найменші жителі Чортовця – вихованці дитячого садка «Ромашка» першими виконували веснянки і гаївки, за ними – учні місцевої школи: і менші, і старші. «Вербовая дощечка», «Ми кривого танцю йдем», «Іде весна, іде красна» лунали церковним подвір’ям.

А що знаходиться Миколаївська церква на Замчищі – найвищій горі села, то і чути було далеко-далеко.

Для менших дівчаток забава – по руках як по мосту перейти, старші дівчатка водили колами гаївки. А хлопці-старшокласники першими вели сербен. Завдяки підприємцю, депутату обласної ради Богдану Станіславському для них пошили білі гачі, вишиті низом, а для дівчат намітки на голови, теж з вишивкою, а ще придбали дримби, звуки яких супроводжували розповідь про сербен.

– Чортовець – це неймовірне село, де зустрічаються традиції з сучасним, – ділиться враженнями Богдан Станіславський. – Як чудово, що громада вміє берегти свою унікальність, що ця традиція об’єднує покоління. Це не просто танець, це готовність протягнути руку ближньому і повести за собою, це готовність до об’єднання.

І коли почався традиційний сербен, відчувалося, що у чортовецьких людей він наче закладений генетично. Три кроки вперед, один назад і вбік, з’єднані руки то піднімаються, то опуcкаються, і при цьому чоловіки співають:

Ой сербене-сербеночку,

Не смуть мою головочку…

– Сербен у нас виконують чотири рази на рік: на Великодні свята у неділю, понеділок, вівторок і на Провідну неділю, – розповідає місцевий краєзнавець Валерій Чорнописький, який разом з Віталією Калин та Орестою Гринюк взялися від громади села за організацію фестивалю. – Цей танець ведуть тільки чоловіки, а жінки співають веснянки. Починають старші, поважні люди села, далі долучаються молодші і навіть діти.

У селі згадують, що тривалий час, до 90-літнього віку сербен вів Івана Палагіцький. У кожній церкві є свій поводир. Біля Миколаївської церкви цей танець вісім років веде Роман Калин. Він розпочинав і фестивальний сербен – у святковому кептарі, топірець в одній руці, капелюх у другій. Рука до руки – долучалися інші чоловіки. В тому ланцюгу були і православний та греко-католицький священики Василь Калин та Віталій Юрійчук, і навіть вперше спробував йти сербен голова Городенківської райдержадміністрації, краєзнавець Ярослав Левкун. Та найбільше розчулювало, коли малі хлопчаки карбували кроки і голосно співали, бо як-не-як то бойовий танець, він потребує чіткості і серйозності.

Ланцюг сербену зростав, тричі обходили навколо церкви, а також навколо жінок, які в той час співали веснянки. Різні мотиви і слова сербену та веснянок наче перегукувалися. А оті кола навколо жінок якраз символізували згуртованість і захист.

За традицією у Провідну неділю сербен іде Чортовцем – від однієї церкви до іншої. Так було і на фестивалі. І коли ланцюг чоловіків пішов вулицями села – а це більше кілометра – розпочався сильний дощ.

– Оце справжній Поливаний понеділок зробив Господь, – чулися коментарі глядачів. – Але на свято можна і змокнути.

Найвитриваліші попри сильний дощ дійшли до Троїцької церкви, тричі обійшли навколо, завершивши танець підняттям топірців.

А в самій церкві фестиваль продовжився виступами фольклорних колективів з інших сіл Городенківщини.

Духовно-мистецьки фестиваль сербену у Чортовці планують зробити щорічним.

Ярина Рудківська.